***


Я так молилась:”Утамуй
Підспудну спрагу лебедіння!”
Земним від поцейбічних мук
Нема і не було спасіння.

Як дим від жертви, що не міг
Злетіти до престолу Слави,
А лише клониться до ніг,
В молінні оповивши трави,-

Так ниць я впала, Боже мій,
Чи полум”я пошлеш небесне –
Тьму запалити поміж вій
І німоту мою чудесну?


-------------------------------------------------

***

Я так молилась: «Утоли
Глухую жажду песнопенья!»
Но нет земному от земли
И не было освобожденья.

Как дым от жертвы, что не мог
Взлететь к престолу Сил и Славы,
А только стелется у ног,
Молитвенно целуя травы, —

Так я, Господь, простерта ниц:
Коснется ли огонь небесный
Моих сомкнувшихся ресниц
И немоты моей чудесной?