Судив не раз за первородний гріх
В своїх думках Адама я і Єву,
Допоки не знайшов посеред всіх
Тебе - моєї долі королеву!

Ховав я очі і ковтав слова,
І руки мене слухатись не стали,
Я розчинився у твоїх устах,
Насмерть проткнула точена постава.

Блаженство погасило нам свічу
І вознесло у лебединний вирій,
Ізвідки я у небо докричусь,
Що я грішу, і у гріху щасливий!