сокровений травень
друзі  бідні  – з тюрем
течія печалі  утопила  душу
зляскуй шлях  округом  цих  бандур
голосно  ячи   диви   у  кружу
людо-люба  – небоока  смута  
крил яскравих біла  спозабута
відігрійся в рутах  високо почута
біла похоронна  райдуга
що ж  нема ніякого безкраю
ти така застуджена без  тиску  
геть розхристана у згуслий дарочар
оксамитом  з  поглядом на сонце
живо перейде у  водоспад  
наші покалічені  гуцульні
лоскотатимуть  франківський  камнепад