| Якби я був Артуром Брагінським, То зобразив би тебе сонцедайною Грацією
 На фоні озера Балатон, чи серед закарпатського пейзажу.
 Якби я був Юрієм Боднарем,
 То намалював би тебе схожою на свою доньку,
 Оголену і просвітлену дивними променями.
 А коли б я народився Антоном Ковачем,
 То малював би тебе натхненно і закохано
 У вишуканих інтер’єрах і позах
 І всі мої картини купував би Михайло Ман?
 Але я сумніваюся, чи продав би хоча б одну.
 
 Якби я був великим Мікеланджело Буонарроті,
 То зобразив би тебе на склепінні Сікстинської капели
 Піднесеною і освяченою, божественною у грайливості.
 А прихожани щодня грішили б,
 Дивлячись захоплено на твоє спокусливе тіло
 І забуваючи про власну душу.
 
 Якби я прийшов у цей світ геніальним Рафаелем Санті,
 То бачив би в тобі тільки Мадонну.
 І створена мною Мадонна, який би музей не прикрашала,
 Завжди зігрівала б поглядом тільки моє серце.
 
 Якби в моєму тілі жив твій улюблений Густав Клімт,
 То мій пензель зобразив би тебе вагітною красунею
 І в твоєму животі слухала б музику
 Маленька донечка Ліля.
 
 Якби я був художником…
 Але я поет.
 
 Тому я малюю тебе ніжними словами щовечора.
 Тому я пишу для тебе вірші кожної хвилини.
 Тому я зображаю тебе
 Грацією, Мадонною, вагітною, оголеною,
 З донечкою, на склепінні,
 На небі,
 На серці…
 
 Тому я малюю тебе піднесено і закохано.
 Тому я зізнаюся тільки тобі, що не шкодую,
 Що не вмію тримати в руках палітри.
 Бо я твій поет.
 
 Бо я твій художник.
 
 |