укр       рус
Авторов: 413, произведений: 41854, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2012.04.27
Распечатать произведение

Игорь Федчишин

Лабіринт

По лабіринту втрачених надій
блукала думка у панічнім герці,
ганяла підземеллям диких змій
і карбувала кроки стуком серця.

Воно ж, як міх, стискалось, щоб вдихнуть
й послати кров аортами до мозку,
зібрати з вен отруйну каламуть
і перетерти в нешкідливі дози.

Воно, як дзвін, взивало до життя
і з відголоссям у сирих печерах
той стукіт безперервно наростав,
у темряві шукав до правди двері.

Та чи знайти серед холодних стін,
що вже вгорі переросли в склепіння?
Замісто сонця - вузлувата тінь,
бридкі химери і слизьке каміння.

Вузькі проходи  східцями униз
у підземелля учорашніх келій...
Для Моєсея був наче каприз -
шукати стежку сорок літ в пустелі.

Бо кожен крок не упирався в грот,
бо кожен рух не сковували стіни,
і кажани не затуляли рот,
на голови не сипались каміння.

То хто ж нам звів цей лабіринт тортур?
Хто запровадив у його капкани?
Самі. Століттями за муром мур
складали і блукали в них думками.

Ці стіни із цеглинок забуття
на згарищах Господньої любові
ми будували майже вік життя
на розчині брехні і лихослов"я.

Самі звели цей згубний лабіринт,
самі привикли по ньому блукати,
і, як сліпці, шукаєм орієнт,
поводирів взиваєм старшим братом.

Раби рабів стежками в небуття
штовхаємось і лізем на колінах
і замовляєм власнеє життя
таким, як ми, а з ним своє сумління.

Згадати б час, що Божий Суд гряде,
ще до покути щоб каміння зрушить
та розвалити підземелля це,
оцю тюрму гнітючу в наших душах.

2012
© Игорь Федчишин
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2021 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании