Коли ти ще була сусідкою –
Гарно співала на стільчику.
Я шукав мандарини-цукерки,
Щоб хоч якось тебе потішити.
Ти збирала солодкі спогади –
Від підошов збирав я відтиски,
Своїх власних, чужих, на снігові,
Забігавши тебе послухати.
Коли ти була мила дівчинка,
То й сама часто в гості заходила.
Ставив чайник, заварював, слухав я,
У думках навіть дещо сплановував…
Потім сніг все псував по-зрадницьки.
Ти тікала під ковдру грітися.
А мені малювала смайлики,
Що на вікнах ставали сніжками.
Коли ти згодом стала жінкою,
Твоє тіло трохи погладшало.
На роботі зустріли приязно,
Навіть усмішка стала іншою.
Коли зараз до тебе приходжу я,
Кожний раз залишаюсь з радістю…
Не тому, щоб пісень послухати.
…і приношу не мандарини…