Непомічена пройшла людина.  
                   Непоміченою тихо вмерла.  
                   Стань! Тяжка провина безневинна  
                   Крила над тобою розпростерла.  

                             І.Драч, “Дві сестри”  

Позавчора в рожевім платті
Понад річкою по мосту
Пронесла ти самодостатню
Неперейдену самоту.

На перила я сумно сперся
І поник, мов столітній дід.
Калатало у грудях серце
І щеміло тобі услід…

Ну, буває ж: не запримітять…
Так, порожнє ти місце мов…
О тісний і пустельний світе,
Мимо може пройти любов!..

Проживеш ні святий, ні грішний,
В персональній помреш тюрмі.
…Два поранені егоїзми,
мимобіжні такі прямі.

6 червня 2000 р.