Не обіймеш руками землю,
Не обіймеш руками небо.
І у нашім житті бентежнім
Чи нам дійсно усе це треба?

Ні! Нам треба насправді мало:
Милий усміх дітей й онуків,
І щоб з ніжністю обіймали
Завжди теплі коханих руки.

А ще мирна рожевість ранку
Й в кришталевій росі травиця,
Хліба краєць, а в лоні склянки,
Аж солодка, вода з криниці.

Ну а ще — у гнізді лелечім
Лелечата, малі, горлаті,
В мальвах тихий серпневий вечір,
Запах яблук в осінній хаті.

А ще треба на кожнім кроці,
Щоб стрічались нам добрі люди…
Тож бажаю: в Новому році
Хай у вас все це, друзі, буде!

З Новим роком вас, друзі!