Ще день один пішов у небуття,
Який приніс родинну тиху втіху...
Але, на жаль, ще й інше є життя,
В якім, в обнімку, горе ходить з лихом.
Воно лежить як брила на мені,
Неначе крук в свідомості кружляє.
Нема спокою в ночі ці і дні
І радості, по-справжньому, немає.
Щодня в молитвах Бога я прошу,
Прохання ж у мене одне єдине.
Його, як хрест, у серці я ношу:
Щоби зберіг всіх нас і Україну.