Буденщина — страшна трясовина —
Затягує і потім поглинає...
Здається, в ній немає зовсім дна,
А радості, то точно що немає.
Вона руйнує наші почуття,
Вбиває все, що Бог дає людині.
Веселий сміх і радощі життя
Зникають у буденності трясині.
Спинись на мить і відійди у бік,
Не зразу — потихеньочку, помалу.
Щоб зрозуміть — не варто весь свій вік
Буденщині віддати на поталу.
Шукай в житті яскраві кольори,
Знімай з душі буденщини напругу...
І кращі ліки, що не говори,
Це усмішка й обійми щирі друга
Бо коло друзів, як вінок пісень,
Знімає сум, підносить, надихає.
Хто має друзів, кожний новий день
Вже не буденно, радо зустрічає.