Не поглинай мене, море!
Ти – туга, на воду обернена,
Багата вітрами і перлами,
Страшна глибиною ти –
Тебе більше,
ніж можу переплисти.

Не поглинай мене, вічність!
Ти неосяжна!
Ти всюди є!
Не збагне тебе серце моє!
Не вдихнуть молоді мої груди, –
Тебе більше,
ніж можу тебе перебути.

Не поглинай мене, ноче!
На вустах твоїх схолоднілих
Моє слово не має сили.
Я не вправі долати рубіж –
Тебе більше,
ніж потреби моєї в тобі.

Не поглинай мене, світе!
У всесвітній твоїй суєті
Грішні – праведні.
Святі – не святі.
Все, що ти поглинаєш – прах.
Тебе більше,
ніж сили в моїх руках.

Не поглинай мене, пристрасть!
Допоки є ти
І в тобі є я
Нам прокладена одна колія.
На розвилці ж під гору сама піду –
Мене більше за все,
що колись
по мені
знайдуть.