| Сергій НегодаДень міста у Вінниці| У Вінниці  маскарад, фаетон-травестія!  Багряні каштани над  вернісажами.
 Щасливий каскад! Зорепад на  естрадами.
 Повний завал сонцепаду  майданами.
 
 Тут  з кондачка брязкальці в пальцях,
 А там  балакуча з помадою  й танцями.
 Яка легкокрила муза з обранцями
 грає фокстрот   фанфарами з  тацями.
 
 Червінчик – і маєш  лимончик з троянцями.
 Полтіннік – і маєш вино молодильне.
 За сотню – тут фокус без апеляції.
 І просто за так – флейта  стожильна.
 
 -   Цур тебе! А де   твій Артур?
 -    Мудрує у нетрях мій Епікур!
 -   Переключись з гугля на кухля.
 -   Глянь, інтроспекція - в абажурі!
 -   Поглянь, які  сублімації
 лемурів на  щурів.
 -   Такий, чамурний важур  процедур.
 -   А ти  диви на цих  мацапур!
 -   Коц! – усіх костуром.- Так, все перекур!
 -   Ні, дай  мені дюшес з партитурками.
 -   Я вже не хочу оцю балагур!
 -   В кон’юктурі гламурних скульптур
 білий мармур. Парадний гламур!
 
 і тут сирітка ходить по вулиці
 
 в кожусі  дибуляє по вУркаїні
 мається правда з кровинкою  віри
 у дусі в услузі  тинами тиняється
 рискає кривда до шельми-зневіри
 
 у чоботях човгає без діла вештається
 базаром шастає   просить і швендяє
 сирітка з торбами церквами тиняється
 по волі  голота собі валандається
 
 вільна без права свята  без  сорому
 кружляє по людях не знаючи осуду
 надіями мріями марами снами
 чалапає зранена –   чадом за вами
 
 в парадній коморі укрилася правда
 жива  як дітвак  від сьомого  щастя
 гуляє свобода без права на гріх
 банкірів велителів  хазяїв
 
 в кожусі  дибуляє по вУркаїні
 мається правда з кровинкою  віри
 
 
 | 
 2017 © Сергей Негода |