Геж, йме голова розпуку,
вганяє віру в себе.
Ек, круті слова видумує
під свій нетерплячий егоїзм.
Ввергає в гнів себе,
аж закипає люттю від прочуханів.
І злий клон безтямно кричить,
доводить щиру шару до сліз.
Лукава, хижа негода
плутає зиму з хворобами.
Над прочуханами літає навігатор
скаженою мухою у стрімі,
з охотою видовжується по павутині,
 без ніякісіньких знань,
 без тіні сорому, без поклонів,
 без моторошних викликів вірусів.
У його проплаченому роумінгу є паузи, 
доволі довгий карантин дзвінків.
Дурня валяє, кукоблить додатки гугла.
Орудує бот-прейскурат
 у його мережі, своячком
пребирає, назирає абисьте снагу,
 прописує довідку
 без пред'яв та тєлег,
а замість адреси мешканця,
 в рядку пошуку
шукає надію, пораду
своєму самолюбству.
Наперекір всьому
тицьне в очі добрі фейки.
Пробиває порожні колодязі
невиздихалих ботів
чорним юмором із білими гріхами
та коломийками мамунциньок.