укр       рус
Авторов: 415, произведений: 44155, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2021.12.24
Распечатать произведение

Сергій Негода

Околиці Вінниці

         1
Строгі зимові ритми природи
в широкій околиці тихої Вінниці.
Ушир одоліли промінчики сили,
оживили  кіно про сподвижників
від зморшок розкішних злодіїв.
В прозорій долині
спить низовинний тихозвір
моїх кольорових гріхів.
Прожовклі, хтиві вогні.
Прочовпли стодоли.
Улоговини житій,
троїсті млини, посіви,
сороміцькі стихії,
придворні тіні, тополі,
підбиті соколи. Злий
 білодідів провчив.
Пригоїлись зойки
білих горбів-сторожів
од шорстких вітрів
доброспіввітчизників.
Із-під корнів примножив
милостивої гнилиці.
Шок вірних, бо шкодливий
під килимом втопивсь.
Оцим поміг догодити
криниці вітчизни.
Пророк возродив високі
хороми митрополичі.

        2
Прикотили знов
підлі скіфи
 із вицвілих полинів.
Щомиті просвисти
подільських хлопців.
Полохливі вогкі липи
дохотілись дорогої втіхи
Підбиті дзвони соборів
ошкірились від котів...
Коли ці бомжі з дороги,
досі до золотоноші.
Обрій зловили добрі
хлопці-лірики, і ти подивись,
виросли з крильми
в світі волі і розгромів.
Всі сторони сонць в Острозі,
дзвонкові водиці з криниць.
І ми - з посивілої слободи,
в попіл снігів висохли
вдови отців,
притомні голоси,
висми з біди вільних років.

Ти, мій босоногий Київ,
з моїх років, око в око
молодості, спростивсь.
Одзвінний виклик соборів.
Йди. В білій сорочці відомий
чоловік робить довгі обкоси
прозорих домівок. Болід лодії.
Протопчи мить, полиши з дідьком
під горіхом мій тихий гріх.
В огороді бонзи побиті
золоті колоски. Квітли вишні.
Нові сокирки ширші,
ніж зітлілі мікроби.
Із горобчиком з льоху.
В пригорщі крихти.
Ніжно Онисьці
проговорилось
слово і діло.

Ми вибороли собі
свої істини з вікон хоромів.
Нині в обмотці долоней
крило вітровію.
Оголивсь від принишклих
 цнот і стриптизів,
прокіпив пролиск,
просочив біль скромниць
і сизих лиховіїв сільських
 Кирилових тіл.
Пломінь-лиходій
із жорстокої школи сиріт
пробіг крізь дикі околиці
Вінниці до зорі,
пробивши мільйони
 фотонів у вогні.

         3
Ніхто і ніщо, окрім гордої
міці, в бірці ріллі,
віковий гомін прийшлої
жінки, і вночі холод.
Вбиті вільні плини істини,
скорби в спокої.
Із тих днів і поколінь
вони до нього спливли.
І стільки ж віри
в мільйонів синів і доньок.
І нині і присно, і стоїчно, -
чимчикни сьогодні, одчини,
дитино, вікно до квітів,
попроси коромисло.

І  вилов сліпих похоронок
із війни, син в поході.
Між тим живих жлобів
 підкосив голод слів.
Поротно  виходить полк
з орбіти в тиші.
І віщо і крищо, приходить
охриплі долі ликів.
О, в оцій колони волі
 провісницько дільні.
Звично одбили чоло
 собі вороги. З'їли борщ.

Сотворили молитви
з добром, і в повній річці.
Смішно. Хотіли встрілити
в шобло од воріт.
Поціли в гору-терикон
і в чорних ворон, і шо!
Ішов собі спокійно
 і їхні очі світили мороз
крізь осінній  окіл
і попіл листків в горлі,
і клин тополі. Вибито
сорок лих скрізь вирви.

Міни. Окропили попи
 три могили. Три чорні тітки.
Чого ж тобі з пилини,
з підлоти Мотрі.
Що творить! Оцім добром
з порожнім відром Миколи.
Їж світлий хліб, молодий
із білих вогнищ.
Срібні сльози грози
 лишились білизни
із глибин кров подвигів,
 вони мов зорі вічні.

Ти прочинись в цій дивній,
ліловій совісті.
Щиро одцвіли прохриплі
сині волошки в житі.
Цій житньоборошній мрії -
твої милі прокльони,
тривого. Годі. Годі, тривого.
Поспи в плоті
білих димів.
В гільзі від міни злоокий сноб.



2021
© Сергей Негода
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании