Рябих квітів примарою, пристрасть стрибала перед очима.
Химера любові в ту ніч щерілася обом нам, шипіла про щастя безповоротне.
На якийсь час ми довірилися течії долі...
А після.
Все розвіялося, як сон, який не можеш згадати, як не намагаєшся.

Згадати не можеш, але іноді здригаєшся, коли знаходишся між світлом і тінню, або раптом чуєш котячий крик, так схожий на дитинку...

І!!!