Блукаючи містом не бачу я ані будинків ні ринків,
Не помічаю авто, поспішаючих перехожих,
ніц ні заторів ні  світлофорів не видно….
навіть не помічаю дівчат
зі спокусою на губах
із кольорових морозив,
…сині холодні смарти і айфони – їх зовсім немає!

Видимі тільки дерева, їх  постаті – кожне із них особистість…
Німо і гордо стоять величаві вони на землі, підставляють довірливе листя
- червоному Сонцю….
, нас, я так думаю, зовсім не бачать вони
… бо їм ніколи))
В них є життя між долонями, несуєтливе:
Думи,
і з вітра пошиті одежі,
із крапель намиста,
і капелюшки з веселого птаства –
стишені непереклАдні розмови..
З чого життя їх складається, вчинки, події, пригоди ?
Слухай уважно,
не поспішай, стій і не руш, скільки стане терпіння….
Сивою совістю вкрита кора – відкриє тобі таємниці
їхньої армії напівпрозорої, зоряно-кінної
їх оборонної і невідступної лінії
фронту, -
радістю сповнені келихи їхні по самі гіркі і солодкі їх вінця -
тризни загиблим і перемоги тендітним…