Як зелені списи,
з вогкої землі
виткнулися в лісі
проліски малі.

Я візьму лопату,
в ліс я побіжу,
пролісків багато
в горщик посаджу.

Може, знов навмисно
вернеться зима,
зірве свіже листя,
гілля полама.

Як завиє вітром,
снігом як війне,
як заб’ється в вікна,
щоб злякать мене!..

Та в кімнаті в мене
холоду не чуть.
Проліски зелені
в горщику ростуть.

Проліскам блакитним
тепло на вікні,
розкривають квіти
вінчики ясні.

Буду поливати їх,
буду берегти,
щоб кудись на свято
з квітами піти.