укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.10.04
Роздрукувати твір

Сергій Татчин

Ґершвін

Ніці Новіковій

1
Сонце щоранку сходить
де кришталеві сходи
круто ведуть до Раю.
Там невимовний спокій
ані шелесне! – доки
дядечко Ґершвін грає.

Там індіанка_Осінь
під блідолицю косить –
завше: і до, і після.
Там не мені  –  Петрові,
наче калюжа крові,
сохне на сходах пісня.

Блюзові зграї звуків
кидають гнізда_руки
і дефлорують мозок.
Ти – золота дитина,
в міру свята й невинна,
я – архетип Ломброзо.

Версифікатор збочень
до животів дівочих,
до віршування в риму.
Все що мене займає –
що у житті зима є,
хай до пори й незримо.

Цвяхом забита думка:
я чорно_білий Умка –
всюди сліди лишаю,
кинутий – ким і нащо –
майже напризволяще
в світі... А ще ж душа є!

Це марнотратство теми
зводить до "хто ми й де ми"
у не моїй love_story.
За вірогідність Раю
Ґершвін і нам заграє –
наші палати поряд.

Вже не мої й Стожари!
Тіло тремтить від жару –
сонце зайшло під шкіру.
У гамівній сорочці,
з Леніним в кожнім оці
спить не_забитий_Кіров.

День за горами судний.
Сплять санітари й судна,
спить подорожник_Герцен.
В нашій гамівні тихо.
Навіть якби я й дихав –
чув би дівоче серце.


2
мій білий янголе, зима
зайшла у сніг по вуха.
я в центрі всесвіту – сама,
а ти мене не слуха.

ти ніжно дихаєш в плече
і вказуєш на сходи,
а я міняю щем на ще
дедалі глибший подих.

до неба сходи золоті,
а з неба сходи срібні.
поети_люди при житті
до янголів подібні.

дзвенить трамвайчик №2,
виблискують колеса.
я заримовані слова
прирівнюю до леза.

кому хоруґви_і_хрести,
мені – вино_і_ґершвін.
мій білий янголе, прости,
що був у мене першим.

квитки рівняються перу,
рядки кривавлять слідом.
поетизований маршрут
єднає зиму з літом.

у білім лісі чорний дуб
сягає віттям раю.
мій ніжний янгол однолюб,
а я з ним тільки граю.

2009
© Сергій Татчин
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні