укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2022.03.01
Роздрукувати твір

В'ячеслав Рассипаєв

МХ-532

Все, для кого мой скворец беззастенчиво пел,
резво прильнули к иных интересов толпе.
Понял я это из форумов и дневников.
Понял, что я от мейнстрима теперь далеко.

Коль доживу до движухи – приду, помолчу,
вспомню, как жали надёжную мне – хохмачу
в годы, исполненные раздолбайских услад,
где ещё пальцы ребят не впивались в приклад.

Вместо тирад про еду – плеоназмы про долг,
вздохи о том, что какой-то тиран не подох…
Я собеседника знаю. Но знаю другим:
это был мальчик из сказки, почти андрогин.

Свёлся с каким-то вселившимся в город полком,
стал контролировать сени мои и балкон,
а ключевое – на мальчика стал непохож:
вместо забав на уме – территорий делёж.

Я в своё время его не настроил копьём
против подошв на педалях в гераклов объём,
звукоснимателя в скользкой бороздке иглой –
да и всего, что за эти века напрягло.

Социум – смог. И теперь на последних ролях
репертуар мой про рвущихся в небо орлят:
дело ж не в качестве рифм, не в узорах словес –
в слаженном единодушии дойных овец.

Буду стихи свои птичьи читать облакам,
голос просевший с балкона гоня до Балкан –
может, услышат оставшегося при своём
души, не сползшие в пропасть с китов аксиом.

Я и сейчас среди мальв – самый белый нарцисс.
Вновь запоют, не сменив оперенья, скворцы,
а покидать перекрашенный свой пантеон
впору без чадр, потому что ковид отменён.

2022
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні