укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2006.11.02
Роздрукувати твір

Ніка Аліфанова

Игра в "когда"

Когда к зиме, то все иначе.
Суровей воздух, контур чище.
И всё – на первой передаче,
В рапиде, на мели. О днище
Стучат утопленники-глыбы –
Такое странное богатство...
И остается сдаться. Либо
Намереваться не сдаваться,
Что очень смело и похвально.
Но всё – равно... Плохие вести.
Лежит в небесной готовальне
Перо, что ставит жирный крестик.

-----------------------

Когда мелькали города и круглый год роились письма,
Стояла талая вода – ей богу выше головы –
И красный-красный виноград держал пылающие листья,
И белый-белый мягкий лёд давал фонтан на вираже,
Ты говорил: для нас былое, увы, не значимо уже...

Когда в значении глобальном на горло наступала песня
Зимы – такая затяжная, что вместе с ней хотелось выть,
И предлагать глоток глинтвейна и ничего поинтересней,
И говорить лишь о погоде, да и молчать не о любви –
...Просил: не жги осенних писем.... Возьми и в клочья изорви!

И сколько было в этом горя, что так бессмысленно и слепо....
И лёд, и пламя жёлтых кленов, и красный красный виноград –
Они свидетели в печали, что нелюбви посмертный слепок
Впечатан в строки, в землю, в душу, в угоду вызревшим ролям.
Ты говорил: какое счастье, что счастье вобщем-то не в этом,
А в том, что снова нас довертит
до встречи мёрзлая Земля.

-------------------------

Человек и город – два огромных огромных космоса
Время тянет за шиворот, говорит – прорвемся прорвемся.
Но оно закольцовано, узко и просто.
И это не выразить голосом -

Только осенью – светлой, холодной... Листьями красными,
Удушьем тумана, будильником будящим затемно,
Дрожью, игольчато белыми астрами...
Город внимает –
он очень внимательный.

2006
© Ніка Аліфанова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні