укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44192, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2008.04.23
Роздрукувати твір

Марина Матвєєва

***

…Хоть редко, хоть в неделю раз в деревне нашей видеть Вас, что б только слышать Ваши речи, Вам слово молвить, а потом все думать, думать об одном и день, и ночь до новой встречи…

                                                       
 

О, безответная сладкая злая любоффь!
Небо стоит вертикально – то Божий экран.
Смотрит Он фильмы про Землю, про тысячи лбов
с меткою Каина, пьет полускисший айран
из облаков – дойных коз, что доятся слезой…
Щелкает пультом, находит кино про меня:
скучно, банально, но надо взглянуть хоть разок,
вдруг там не то, что терпимо, и надо унять.

Что же мы видим: я просто смотрю на него,
просто смотрю, будто губка, вбираю, как свет.
Скучно, банально, но надо отслеживать: вот
слово сказала ему – получила ответ…
Тонкое счастье, как бронзовый звон позвонков,
чувствовать шеею, видеть сквозь воздух, еще…
О, эта острая, тихая неналюбовь:
не подойдет и не ляжет лицом на плечо,

не прикоснется и прикосновенья не ждет,
вечно пространство меж нею и телом живым,
вечно и время, что брошено камнем в полет,
на ультразвуке небесном заставлено выть.
Только и может, что впитывать, есть сквозь зрачки
и резонировать лирикой, тонкой, как жесть,
и отзываться молчаньем на зовы тоски,
и ничего не иметь, ибо все уже есть,

ибо… И Богу останется только зевать,
глядя на это, и Он ей идею письма
хитро подсунет, чтоб заговорили слова…
Это картину подразнообразит весьма.
…Меж неписьмом и письмом – лишь мгновенье одно,
то, когда в ящик бросаешь: забросил – и не
вынешь уже... Это ВСЕ. Только Богу равно:
главное, происходило чтоб что-нибудь с ней…

И происходит… Она подыхает. Гробов
этих у Бога скопилось довольно внутри.
О, нутряная ты язвина, тихолюбовь,
лучше молчи, не юродствуй, и просто смотри…
Просто смотри, ненавидься, не дай разорвать
струны твои, что сквозь небо до звезд допоют…
И не посмеет Господь полусонно зевать,
чувствуя тихую жуткую силу твою…

2008
© Марина Матвєєва
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні