Hande aus den Broten
     Рільке


       Долоні - майже хліб.
       Це те колихке море,
       Що тягнеться до нього з всіх сторін    
       Бо він - той ніж, що розтинає морок        
       В якому нам стояти на колінах.

       В якому нам ставати новим сном.
       Йому ж вдивлятися в твої порожні очі,
       в Стігійську ніч, де йде лемурів сонм
       у те що не побачиш там - нікого.
       
       У пустоту фантомів і фонем -
       (блаженні ниці, що цього не знають)
       Вони ростуть у ньому, це - дерева
       Які тремтливу плоть його одеж зривають

       Бо він тепер - щось більше, аніж хліб.
       І дивляться на нього як в незриме -
       (Він будучи в одній кімнаті з ними)

       все більше оддаляється
       
       від них.