укр       рус
Авторiв: 413, творiв: 42220, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.02.12
Роздрукувати твір

Оксана Узлова

Sine anno



Подкидыш эпохи из табакерки я - старше тебя,
а ты так слепо, нелепо смотришь,
крошишь мои «девятнадцать»
и чечетку на теле сердца-еретика бьешь,
и лжешь себе откровеньями,
покуда меня сжигают во свет тебе,
или извергают из тел троллейбусы.
Мел, к сожалению, судеб не чертит.
А я старше легионов и старше пейзажного жанра:
рано для целостности - не рано для раны.
Наркоманы лечатся легче, чем я забываю.
Убываю. Не играю в русскую рулетку,
давно не играю, но помню ответственность мига,
снега к вискам не прошу, но грешу побегами и
с ночью в дурака на засыпание играю.
Низвергаю тебя и опять короную,
хоть и старше любых престолов, но тебя возвожу…
Ухожу, и в который раз? Возвращаюсь, и в раз который?
Скорый поезд, скорый мой последний уход.
Год, и тот, по-прежнему что-то значит.
Дурачат меня временные рамки, я ведь старше
твоего табака, механизма часов, дорог и истин,
но их неизвестна мне суть, как тебе – моя.
И, смеясь над собой, рвусь куда-нибудь,
но своими ногами,
и опять по-бетонному стыну.
Чьи-то шины проносятся мимо, чьи-то жизни,
но нам больше не шептаться городами:
грязь дорог убивает звук и годами ограды строит.
Не стоит тянуться до рук, щёк касаться домашним снегом,
язык расшибать о скалы слов и небом нависать,
набиваться на встречи, и Танатосу руку жать
после ночи в слезах. И покрепче заваривать
чай, что тоже не нужно;
и простуженный голос на мне дотачивать,
и временем, драгоценным, одарять,
и врать, что всё бессмертно,
без меры врать,

2008
© -
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2021 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні