Тут, у храмі цім –
Стільки Бога…
Що ікона –
То зацілована.
А у мене –
Фата предовга,
Сріблом сукня
Моя гаптована.

Ти – не поруч.
А там, - навпроти.
Не – зі свічкою.
А з жоржинами.
Мої друзі спитали:
«Хто ти?»
За вузькими
Жіночими спинами.

Ти плечима
Знизав знервовано.
Ти очима
Повів стривожено.
«Я не знаю, - промовив, -
Хто вона.
Сюди нею я
Не запрошений».

Алілує!
Врятуй нас, Господи!
Не зрікайся
Близького імені.
Я до болю у горлі,
До лоскоту
Не пускаю слова
«Прости мені!!!»

Не своєю –
Чужою волею…
Сукня – неводи.
Все – розбіжності.
Я ніколи – чуєш? –
Ніколи я
Не забуду
Твоєї ніжності…
  2.06.09.