укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.10.15
Роздрукувати твір

Євгенія Більченко

Шоу

Show must go on              


                                         
Мир – детективно-непредсказуем, словно сюжет из Вайнеров.
Пальцы сжимают крестильный крест, а толкотня – артистку…
В этой затасканной жлобской давке, чуешь, не предавай меня! –
Кто бы чего тебе не велел лапать, тереть и тискать.

«Лживая тварь», говоришь? Я знаю. Только пойми, иначе как?
Чтобы тактичней по трупам шлось, – крой их словесным дерном.
Мы доберемся до края крыши двинутыми лунатиками,
Где нас никто уже никогда и ни за что не дернет.

Перекрестились мечи стихов, – и чиркнула змейка молнии…
Теплым оргазмом качнулась даль и поплыла на звуки…
Нас захлестнуло духовным сексом – вечная церемония:
Нежно, безумно слились в одну две человечьи муки.

Наша тоска – разновидность хавки: нечто вроде рогалика.
Нет ничего на земле свежей горбушки черствого хлеба.
Мы доберемся до края сцены вымученными Гамлетами
И отыграем спектакль любви в образе ширпотреба.

Мы не отступим. Нас ок-ру-жа-ют те-ни. И шкалят датчики.
Сердце – граната: рвани чеку – и подорвемся к Свету!
Мы доберемся до края поля ранеными солдатами
И отвоюем Давидов знак – небу на эполеты.

Бой отгремит. Нас помянет утро – солнцем в ветвях орешника.
Зритель чихнет, искрошив билет в мелкий цветочный пепел.

Мы доберемся до края смерти – тихие и воскресшие…

Зал опустел.

Микрофон убит.

Кончено.

Мы успели.
                                                 12 октября 2009 г.

2009
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні