укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2010.05.14
Роздрукувати твір

В'ячеслав Рассипаєв

МП-711

Рухнет паханский трон, роковой бабахнет протон –
и посреди поляны живьём появится он.
Мужественно притихнет августовский березняк
перед улыбкой, похожей на местный масонский знак.

Я горячо поприветствую того, кто устои сломал,
кислятину рожи моей превратил в ликующий смайл
и лужи зажёг огнями – певучий не как Орфей,
а как пандемия свежести с прочерком в пятой графе.

Плавно всплывут неоновые надписи «Гастроном»,
гостиницы полусекретные, речки с песчаным дном;
зашелестят монетками двухцветные тополя,
волосы пацанам из прошлого века трепля...

Проситься в друзья не стану – и так достаточно нагл,
но всё-таки похвалюсь, что медведицу-тьму догнал
пешком! – ради новой жизни почти на той же Земле,
переориентированной с псалмов на струну в пчеле.

Вздохнёт в перерыве тромбон, что пеплом посеребрён
привыкший к его руке долгопрудненский микрофон,
но это – поверь, Иннеара! – самое грустное из
того, что представил нам отвоёванный парадиз.

И будет сиреневый джип с крышей под фьордовый лёд,
и он без спроса райкома его стремглав поведёт,
но прежде, заметив меня в колонне стальных забрал,
скажет: «Давай-ка ты первый. Ты ж этого столько ждал!»

«Вот это сюрприз! – отвечу. – Однако ты конвоир:
диктуй свою волю, и я – хоть в смородину, хоть в аир!»
«Да ладно – в смородину... Главное – держи мой Полярный ковш
над нотным станом грунтовки, в который теперь ты вхож».

К утру охота гонять рассосётся в смородине навсегда.
Не факт, что захочется вспомнить чукотские холода,
но я похвалю себя за сей стихотворный джем
из двух нейтрализовавших друг друга болящих тем.[I]

2010
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні