укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2010.08.11
Роздрукувати твір

Марина Матвєєва

Дедушка

***
С утрева делать нечего. День будто сдутый шар.
В окна вползает к вечеру потного полдня жар,
температурит, лапушка, хочет моих пилюль.
Не разрешает бабушка. А на дворе июль.
Где-то в Сибири лаково-белым цветет сирень.
Наша же в май отплакала, словно в подушку. «Встрень
дедушку с поликлиники, медленно он идет.
И ходунков,  былинонька, Бог тебе не найдет
в старости», – прошептала мне бабушка, хлеб в руке,
мякиш, как льдинку талую, плавя на языке,
ложечка, чай взволнованный, дует, жара, жара…
Я в белых шортах новеньких прыгаю со двора –
и мотыльком по улицам. Медленно он идет…
Бог – не слепая курица – что-нибудь да найдет,
что-нибудь да отыщется летним тягучим днем…
На ветростёклах тыщами – блики. …Давай свернем
в тот переулок, дедушка, помнишь, ты там играл
в детстве и с некой девушкой угол облюбовал
для поцелуя первого… Сам рассказал. Забыл?
Как в Воскресенье Вербное веток ей раздобыл, –
хоть запрещали праздновать, – в церковке освятив…
Бог – Он болезнь заразная. Скольких «врачей» сплотив,
мудрых и доморощенных, не излечила власть
прежняя.  …Так короче нам, бабушка заждалась –
маленькая и верная, будто лампадный свет,
помнящая те вербочки тысячи тысяч лет.
Чаю тебе остудим мы, булочку подадим.
Видит Господь: не судим мы – будет же не судим
мир, оголенным проводом тычущийся в живьё…
Бог – дай Ему лишь повод – нам сердце отдаст Своё.

2010
© Марина Матвєєва
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні