укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2012.03.24
Роздрукувати твір

Олексій Кацай

Художник Облако

Смахни слезинку со щеки, ладошку вытри
о куртку с левой стороны: жил-был один
художник Облако и в очень странном ритме
сочились чувства, воплощенные в палитре,
сквозь мир, спрессованный в холстах его картин.

Ты помнишь, милая, какие это были
пейзажи, логику нарушивших, планет?
И вдохновения протуберанцы плыли
в спиралях волн и междузвёздной пыли
на новый лад переиначивая свет.

Он мягко падал на задумчивые лица
из матовых глубин полупрозрачных солнц…
Пытаясь красками с движеньем ветра слиться,
вселенной память не могла не расслоиться
на мириады струн и нитей цвета бронз.

Мы в синкретической запутывались пряже,
со взглядами встречаясь инопланетян.
Переплетались с ними нервами, но, даже
единые, как тело и лучи на пляже,
мы всё же были лишь фантазией землян.

Фантазией самих себя… Как одиноко
на чуть колышущейся бездне полотна
недорисованы: безлюдная дорога
и стебли, что, от лунного пьянея сока,
хрустальных капель рассыпают семена.

Смахни ту каплю со щеки… Не плачь. Не надо
себя жалеть, уткнувшись лбом в стекло.
Прижмись ко мне, увидев как над небом сада
туманом тёплым испарившегося взгляда
зодиакальный горизонт заволокло.

Грядёт рассвета час. Вселенная меняет
свою окраску, измеренья, даже вес.
Художник Облако твой плач запоминает,
а после, долго так, куда-то исчезает,
вращая вспененность жемчужную небес.

1992
© Олексій Кацай
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні