укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.01.29
Роздрукувати твір

В'ячеслав Рассипаєв

МП-430


Покемониха Дороти, жившая между шкафами,
зарядившись по гроб от мощей домового Нафани,
говорила: "Не лезь. Третий лишний. Наплачешься вволю.
Лучше домик мой хлипкий спаси от нашествия моли".
А меня распирало; я даже забыл кошелёк,
отправляясь в туманную даль, совершенно счастливый.
Ветерок на мои паруса невзначай приналёг -
это было начало последнего в жизни заплыва.

Ну и кем ты, скажите, пожалуйста, мне приходился,
если мы, не считая фарфорового далматинца,
из одной поросятницы ели рагу из моркови,
а любовь адвентистов считалась намного рисковей?
Разошлись бы мы с миром - и был бы не переворот:
был бы ропот Марии, оставленной без Мирабелы.
Ведь глаза - ни твои, ни мои - на супружеский фронт
не глядели из тёплой норы с дальнобойным прицелом.

Наступила зима. Где-то близко пронёсся торнадо.
Осушили с тобой мы последний стакан лимонада -
и взбесилась пурга, налетев, как сибирский цирюльник
(имя ей - легион, и цена ей - промасленный трюльник).
Сколько горечи было в твоём электронном письме,
где гормоны любви исторгались надуманной прозой!
Подзадорила Дороти свой убедительный смех,
поскакав на осле к своему покемоньему Озу.

Превращённая магом верховным в старуху хромую,
пристаёт - и ещё недовольна, что брови я хмурю.
Пень-колода в анфас и пустая копилка в разрезе,
медовухи под вечер напьётся - и свататься лезет.
"Третий лишний, - твердит и сейчас, дегустируя суп. -
Выходи за меня; так и быть, свадьбу чаем отметим!"
Я уйду, мой братишка, растаю навек, если суд
объяснит популярно, с каких это пор я стал третьим.

2004
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні