укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2013.01.17
Роздрукувати твір

В'ячеслав Рассипаєв

МП-893

Паликир. Вот где время должно было крепко прилипнуть к манграм
и не выпустить на дороги ни единого автомобиля.
Океанское эхо блуждает по стадионам громадным
крохотной Микронезии со столицей из камня, клыка и бивня.
Девственная реальность. Сейчас зазвенят первобытным оркестром копья,
смуглые чудики раззадорятся, вторя пергаментным бубнам,
и вся эта резервация буйволья и циклопья
под первый же тамбурин зомбируется беспробудно.

Я, наверно, за двадцатерых насмотрелся на разных порталах,
посвящённых разнообразию малодоступного мира,
первородного способа двигаться, которого так не хватало
последние лет девяносто везде, окромя Паликира.
Туземцы такие довольные, увесистую папайю
выкриками тряся и не думая, кто что скажет…
Кожа, кости и счастье. И маленький мальчик копает
ямку для нового саженца на диком змеином кряже.

Однако и здесь, увы, есть всё. Как-никак, Паликир – столица.
Не на живых же зебрах к себе в резиденцию скачут
усатые лейтенанты всплывших из тьмы полиций,
да и в Нью-Йорк каждый день не летают к наборам собственных тачек.
Ещё тут должна быть такая выпь, как глава государства,
а возле пляжей – хотя бы полуторазвёздочные отели.
Микронезийцы, имейте же совесть. Я так настрадался…
«Это Земля. Да и век вон какой уж… Мы не хотели.»

Если в пучине акульей среды земляной бугорок не потонет,
я попрошу приспособленное к глиняным мискам племя
в обмен на картошку и сало отдать мне мальца-тихоню,
который не плюнет в лицо моей многолетней проблеме.
Когда он вернётся назад и похвастается макакам,
кто его научил реагировать на кортежи,
а также дорожную абракадабру читать по знакам, –
мне со спокойной совестью можно будет влиться в муссончик свежий.

2013
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні