укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2013.03.20
Роздрукувати твір

Павло Кричевський

Песня о теплом ветре

Моему городу

                     

Теплый ветер на город с небес, с высоты
Ранней ночью летел. Снизошел свысока.
Стали звезды наивны, доступны, просты,
И деревья домам поклонились слегка.

Теплый ветер по улицам тайно бродил,
Теплый ветер в окошко тихонько стучал,
Кто-то ветру с испугом кричал: «Уходи!»,
Кто-то, слившись с кроватью, угрюмо молчал.

И влюбленных укутав в свои кружева,
Ветер звездами щедро сорил из казны,
Черно-белые сны он в клочки разорвал,
И цветные витали над городом сны.

Ветер в храмах все трещины вмиг залечил,
Он над язвами нищих трудясь врачевал,
Подобрал и от кельи поэта ключи
И всю ночь напролет ему строки шептал.

Теплый ветер небес вмиг звезду погасил,
Ту, которую смертник дыханьем зажег,
И у вечности жизнь для него попросив,
В узком склепе ночном ветер сном занемог

Но закончилась ночь. Тени прочь и игра.
Теплый ветер застигнут рассветом врасплох.
На рассвете холодные дуют ветра –
С ними справиться он не хотел и не мог.

Теплый ветер поднялся в высоты свои,
Он покорно вознесся в свои небеса,
Но услышать успел, что поют соловьи,
И увидеть успел, что упала роса,

Что залита тюремная  кровью стена,
И забылся над песней не спетой поэт.
Теплый ветер знакомых своих не узнал,
Превратившись в далекий и солнечный свет.

А по вымытым плитам – потоки авто,
В старых трещинах вновь зеленеет трава…
Выпив теплого ветра последний глоток,
Город мой остывал. Город мой оживал.

1987
© Павло Кричевський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні