укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2017.03.13
Роздрукувати твір

Павло Кричевський

Схождение с ума в недра

что побудило вас-с посетить... эти недра-с? (Ф.М. Достоевский)

Мой златоглазый вождь, серебряная крыса,
веди в безумья зал.
Мне странно в недрах сих. Здесь замысел Париса
до Трои дозревал?

Здесь Босх увидел ад? Здесь мелкий бес печальный
эФ. Сологубу шлифовал перо?
Здесь черный гений По летал над ним ночами
и каркал: «Nevermore”?

Здесь ночи Эверест снов облаками дышит?
Здесь солнце по лучу
поэты спрятали, чтоб защищаться, слыша:
«Пора идти к врачу»?

Сюда ветра несут с каспийских хлябей мозг наш,
как Гоголь замечал?
Язык ли здесь спросил: «Войти к вам снова можно?»
Но Батюшков мычал.

Не здесь ли слух собрал, отрезав мочки уха
подсолнухам, Ван Гог?
Мой златоглазый зверь, веди меня до стука
вопросов об порог,

не оставляй меня – хоть я почти скатился,
но держит смысла цепь -
толста прочна, скучна. Привычно я вцепился
в неё – грызу, нелеп.

Молчу (в пещерах сих так тишина вольготна!)
И пусть раскрыт мой рот,
но знать как сладко, что мысль из него так рвотно,
как там - не упадёт.

Все ниже... знаний труп привычно корчит рожи...
Звени, мой поводырь,
звени, вергилий мой о том, что ты не можешь
сказать - глубок как мир!

Там, где сверкает ум фальшиво вечно пошло,
нам больше места нет.
Смотри: в обнимку спит всё будущее с прошлым,
свой излучая свет.

Здесь в пустоте пустот рисует "до" и "после"
на ткани снов твой взгляд.
Не оглянуться б, коль бесплотен звуков росплеск,
и нет пути назад.

Ты поднялась ко мне в глухие дебри смысла,
где плоть во всем права.
Теперь – звени к себе, серебряная крыса.
Веди меня, строфа.

2017
© Павло Кричевський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні