укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2020.06.06
Роздрукувати твір

В'ячеслав Рассипаєв

МХ-411

Откуда-то мне помнится подход
домохозяйки к творческой персоне,
что мама предпочла из многих мод
победы над искусством на районе.

В натуре. Что-то было. И пускай
не самый пробивной я реформатор –
в любой стране есть свой антимоскаль,
чтоб Телепасху продлевать до марта.

В него-то и влюбляются живьём
Наталочка, Федорушка и Циля.
Где кнопка у него и где разъём –
механик Педалькевич не осилил.

Родители – они всё про диплом.
Товар лицом им попросту не виден.
Ты ходишь на работу – вол волом,
хоть ДНК проверил на инбридинг.

И – словно с полнолуния упав,
натурщицы, пунцовые от визга,
бегут, куда не звал их волкодав –
друг дружкой у дверей моих давиться.

Конечно, маме горько, что внучат
понянчить не придётся на кроватке,
а что стихи пошли в локальный чат
и ни на шаг не дальше – дело взятки.

Мне по-любому выпоют дрозды
фиоритуры пьес несочинённых.
Дымком согреты, улетят труды
на суд неутверждённых чемпионов.

Литература… Инвазивный тлен.
Ну, было хобби – в Туле и Вапнярке;
ну, погребён был Жан Батист Поклен,
известный лишь сапожнику да няньке.

Откуда ж это помнит мой казан?
Век на дворе, прости меня, который?
А просто есть концепция казарм,
а есть печаль пустующих просторов.

2020
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні