укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44193, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2020.12.01
Роздрукувати твір

Ольга Брагіна

***

посмотри кем были мы из тела тюрьмы вышли на свет наверное нас уже нет мы пыльных книжных полок оттенки побережья цвета выцветшей бирюзы
выдумали сами себя и поверили в это решили забыть всё что за стороны света глядят на нас винтовками глаз зачем ты ходишь здесь где твой класс найди поскорее верную дверь главное никому не верь
теперь ты знаешь где север где мох теперь где созвездия Медведиц больших и малых рук несших тебя усталых веривших напропалую что в эту форму пустую
можно божественный свет залить по образу и подобию своему спрятать как медные деньги в суму как тело в привычную телу тюрьму чтобы не объяснять никому что мы делаем здесь мы ошиблись собою как дверью
но научились любить себя каждый шаг выверяя земля знаешь такая большая что всю не обойти сколько ни иди на горизонт зная даже что там никто не живет что нет этой линии водораздела
нет пустоты заполняющей истиной тело совсем ничего нет но идти все равно надо пока остается то что удерживает фокус взгляда странно думать что в конце должна быть награда рядом просто тень
ты так простынешь пальто теплее надень день выдался не из теплых узоры на стеклах в ботинках своих неудобных идти все равно надо не говорить что взыскуешь Града или подобный высокопарный бред
наверное Града нет мы так долго идем давно пропустили обед скоро пропустим ужин так понимаешь что ты никому в мире не нужен да и себе не особо нужно себя убедить
и увидеть свет странный серый Каракум с фантиков детских конфет увидеть свет и раствориться в нем смотри мы научились смотри как мы плывем не касаясь дна бездну не ощущая не чувствуя страх под ложечкой дрожь заката чаинки в блюдце ведущие вдаль куда-то

2020
© Ольга Брагіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні