укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44157, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2021.03.30
Роздрукувати твір

Ольга Брагіна

***

мой двоюродный брат проверял как я помыла посуду
говорил что я неправильно хожу девочка не должна ходить так быстро
говорил что я ничего так но только в профиль
тогда я не понимала что у него комплексы потому что мой дядя командовал ими помыкал постоянно
а на ком замыкалась эта цепочка я была самой младшей к тому же девочкой
мне все время говорили что я толстая я начала худеть перестала есть
потом дедушка со своим племянником уже в нулевые начали обсуждать мою внешность сказали что я ничего так но было бы неплохо поправиться
я весила сорок с чем-то килограмм не крикнула им хватит обсуждать мою внешность и не ушла с их праздника
я думала что это норма и по-другому все равно не бывает
я была самой младшей к тому же девочкой кто другой должен отдуваться за всё
сломанные надежды обиды комплексы страх смерти на ком еще отыграться самое страшное что я стала такой же как они на некоторое время
тебя приучают во всем обвинять себя ты в знак протеста начинаешь винить других
никаких полутонов только черное и белое похудеешь тебя не обвинят поправишься тебя не обвинят
обвинят я помню это чувство вины со школы
мне скоро сорок а чувство вины впиталось в мою кровь въелось в мою кожу
ты делаешь то что никому не нужно пишешь там какие-то никому не нужные стихи
мама сказала ну и что потратила два года не на того человека ну так бывает
я сказала но ведь жизнь проходит можно ничего не успеть
я мечтала переводить книги но думала что книга переводится долго
лучше перевести сотню договоров и сразу заработать
дело не в том что я потратила два года на человека которого не любила
он работал в газете на полставки и не волновался что заработает мало
а я волновалась что позволить себе такое не могу
хотя конечно же дело именно в том чтобы говорить что я не одна
я сама согласилась быть несчастной
смотрите я больше не худая и не толстая меня можно любить просто так
сказать людям которые никогда об этом не узнают да им и всё равно уже в общем
эта цепочка должна была замкнуться на мне я самая младшая к тому же девочка к тому же поэт
эта цепочка должна была замкнуться

2021
© Ольга Брагіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні