укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.10.15
Роздрукувати твір

Олександр Товберг

Иоанн

И о а н н

Так он сказал.
Уста сомкнулись.
И равнодушьем оглушён,
Обвёл он взором рыбьи лица,
И понял –
Здесь его не помнят.
Он им –чужой,
Он им – прохожий –
Из пустыни –
Сухой и жёлтой –
На заре –
Зачем в зелёный и прохладный
Назарет явился?..

*
Не верят и не ждут,
И только –
В глазах трудолюбивых горожан –
Мягкосердечных, добродушных, честных –
Всплывает
Твёрдый шанкр привычек –
Как бельма у уставших жить и видеть.
Молчат, расходятся
По каменным мешкам
Своих жилищ.
В прохладном Назарете
Нынче душно
От сотен ног
Спешащих прочь скорее.

*
И площадь вымерла.
Осела пыль.
Малыш лишь, позабытый всеми,
Сидел в пыли
И осторожно плакал,
Чтоб скрасить одиночество своё
И заглушить, по-видимому, состоянье
Беспомощности маленького «Я»
И перед широтой разлившегося утра,
И перед оглашенной тишиной,
И перед незнакомцем,
Застывшим гномоном.
И тень его,
Как часовая стрелка новой эры,
Стремится в направленьи малыша
И в направленьи  центра Назарета,
Чья прохлада
Накаляется, течёт
И заставляет сердце биться чаще, -
Как будто маленькое солнце
Пульсирует в мальчоночьей груди.

*
И тень легла,
И заслонила солнце.
Он подошёл
И стал напротив,
В прах,
В котором всё ещё хранились
Слепки ступней добропорядочных,
Послушных горожан.
И вытер слёзы,
Взял ладошку в руку
И взглянул в глазёнки,
Наполненные страхом до краёв, -
И выплеснулся страх, -
И стало жарко
В прохладном Назарете
Воцарился полдень.
–Не плачь, малыш,
Тебе не нужно плакать,
Ты скоро вырастешь,
Ты вырастишь, и будешь…
И будешь
Сильным, светлым человеком,
И главное –
Не равнодушным будешь
К чужому горю
И к чужому счастью.
Пойдём со мной,
Пойдём, я отведу тебя к Марии,
К матери твоей…

*
И так они вошли
В кварталы Назарета –
Большая тень –
И маленькая рядом –
И растворились
В стенах переулков.

Декабрь 2002        

2002
© Олександр  Товберг
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні