Игорь Павлюк

Книга гостей автора

Поля с отметкой * обязательные для заполнения. Введение кода подтверджения является элементом защиты от спама, который рассылается електронными роботами в книги для гостей

Код подтверджения:
Введите код подтверджения: *
Имя: *
Город:
E-mail:
WEB:
Тема: *
Сообщение: *

	2008.12.05/ Подяка L.C./ Ігор Павлюк
	Вдячний шановному L.C. Зауваження приймаю. Правда, що це не вірш самого Висоцького (чув лише його виконання), я знав, тому й написав "як там у Володимира Висоцького", маючи на увазі лише його виконання. А от чий -- ні. Не знайшов, коли писав. Тому щиро дякую. Уже виправив. Честь і слава Семенові Гудзенку. Ігор Павлюк.
	2008.12.02/ стаття/ L.C.
	Iгор, "Коли на смерть ідуть – співають." - вірш Семена Гудзенка, Висоцький його насправді читав в театрі, але це не його. Виправте будь ласка, стаття гарна але читач зробить пошук на интернеті і довір'я не матиме.
	2008.11.21/ Від цього життя йому більше нічого не треба.../ Муза
	Від цього життя йому більше нічого не треба... Зосінніла Муза, самотня сидить у сльозах. Над нею скорботно схилилось запухле небо. Достатньо усього? І Музи не треба? Ах...
	2008.11.17/ Музі/ Мамай-Музчина
	На Пегасі Муза прилетіла. У Мамая Муза -- теж Поет!.. Я люблю Твоє душевне тіло І душі Твоєї дикий мед.
	2008.11.17/ Мамаєві/ Муза
	Хай сміються людиська І кар'єру клепають, А якщо стане слизько, Я тебе упіймаю На тендітнії крила... І плювати на осінь! Адже разом ми - сила! Хай пощади в нас просять!
	2008.11.07/ Відповідь Музі/ Мамай
	З Тобою, мила Музо, ми, Мамаї, безсмертні. Нас на палю посади - так лише постава стрункішою стане! А тут і ворогів достойних нема. Бо хіба заздрісники - то вороженьки? Нещасні люде... Отож, Будьмо! І тримаймося!
	2008.11.07/ Не чорний кіт, а істиний ПОЕТ!/ Муза
	"Я - чорна шерсть на вашому мосту. Я - білий крик, що переходить душу" - як боляче-реалістично! Але я з Тобою, мій Поет! Хай не приходить в душу Твою смуток. Знаю, як нелегко Тобі такому справжньому, талановитому і щирому у світі чорної заздрості. Але то пусте! Знай собі ціну! Вір у себе! Я в тебе вірю!!!
	2008.11.05/ про Музу, не-Музу і т.п./ Євгенія Більченко, автор "Не-Музи"
	Господи! Ну і базар у книзі гостей! Рада, що так класно прижився використаний мною ще рік тому в однойменній драматичній поемі образ Не-Музи (див. мою авторьску сторінку)... А я-то думала, що це мій винахід. От і не вір тепер теоріям про "єдине інформаційне поле". Всі ми - поети, музи, музони, не-музи, музики - в одному котлі. Цілую. Будьмо.
	2008.11.05/ Владіславу Константінову та Не-музі/ Ігор Павлюк
	Дорогі Ви мої, хорроші! Колупати піч не буду... хоча й увігнали Ви мене у краску (кожен по своєму...). За оцінку і за поради вдячний. Тисну руки. Будьмо і тримаймося! Ваш поет
	2008.11.04/ Кілька слів про Поета/ Владислав Константінов, Всеукраїнська творча спілк (м. Київ)
	Ігор Павлюк - Поет, творчість якого гідна відзнаки Шведської академії у Стокгольмі. Як, зрештою, і творчість тих Митців, що стоять поряд із ним, а саме: Ліни Костенко, Івана Драча, Івана Малковича, Анни Багряної. Та для Поета значення премії (Національної Шевченківської чи навіть Нобелівської) неминуче губиться в мигтінні буднів. Для Поета премія - це збіг обставин. Гра у класики. Бюрократична фікція. Поет живе поза преміями.