укр       рус
Авторов: 412, произведений: 41013, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Фильтры: Все персоналии со всеми статусами
абвгдежзийклмнопрстуфхцчшщэюя
Игорь Павлюк RSS

Книга гостей автора

Поля с отметкой * обязательные для заполнения. Введение кода подтверджения является элементом защиты от спама, который рассылается електронными роботами в книги для гостей

Код подтверджения:
Введите код подтверджения: *
Имя: *
Город:   
E-mail:   
WEB:   
Тема: *
Сообщение: *


2009.06.15/ Пафосу/ Женя Більченко
Повірте мені, що в Ігоря немає ні на крихту самозакоханості, бо геній виключає апломб. Є відчуття свого призначення, є суперкритичність і супервимогливість... до себе перед усім, є почуття екзистенційної самотності, яке всіх розумних людей гризе і дає наснагу жити далі... А про пафос - то наш стьоб, розумієте, форма протесту проти сірості. Ви можете мені вірити, бо я не як фанатична "дівчинка" кажу, а як філософ, поет і побратим, не схильний до ахів-охів, бо не переношу. Ігор - Поет і Людина з Великої (знову пафос:)
2009.06.14/ Ретро/ Ніжний нескромний поет-бандюган
Ну... Краще, мені здається пафос, ніж цинізм.
Цинізму у наш час і так - хоч греблю гати.

Нехай хоч поети будуть нескромно щирими, бо скромний цинізм - перша передумова шляху у небуття... :)
2009.06.14/ не боюсь даже пафоса :)/ Женя Бильченко
Надо что-то трепетное придумать, а слов нет... Ты просто ВЫШЕ всех слов и вообще... "ваще"... слишком боимся быть пафосными... НИЧЕГО не боюсь С ТОБОЙ.
2009.06.14/ .../ Пафос
Не скромно...так...
2009.06.14/ І де Ти, Женя, така взялася!../ Ігор Павлюк
Ти, милий Друже-Євгеніє, як справжня Жінка, змушуєш мене рости. Це боляче, органічно, органно, навіть якось оргазмно, прости Господи...
Ти - мій читач майбутнього.
Не думав, що ще за фізичного свого буття доживу до Такого Читача.
Щасливий цим.
Вибачай за пафос.
Але правда завжди трохи пафосна.
У мене ж, знаєш, і з самоіронією все окейно. :)

Отож, пиши, пиши, Сонечко - безсмертно про безсмертне... :)

Твій вічний боржник ІП.
2009.06.14/ Сонячний зайчик засне на моєму мечі/ Женя Більченко
Я, чесно кажучи, не знаю, що тобі сказати такого, щоб і банальністю не було, й одночасно хоча б трохи наближувалося до суті твоєї духовної енергії. Люди, це Щось. Це потребує ще однієї моєї статті (усі траХтати безсилі, тим не менш). Дивовижне, парадоксальне і "органічно-органне" (твій вислів) поєднання в одному знустку кровної - з калини і поту -  насолоди космосом (живим, олюдненим і божественним одночасно) і такої ж за силою трасцендентальної відстороненості від нього -Туди... Бачу свічу, окраєць сла, мідний хрест - ісе це не тут, а на Сіріусі. Але й тут, у сірості... Світить. Руде. Біле - божевільна гаряча білка. Таки напишу статтю. Будьмо, брате!
2009.06.09/ Это потрясно, ей-Богу/ Женя Бмльченко
Падають і падають з казок
Райських яблук злі метеорити.
2009.06.05/ Відключу мобільний телефон./ Юлія Бережко-Камінська
Звучить цей вірш десь у душі, як музика. Тільки не мелодія телефонного сигналу. Настрій передано дуже майстерно. Успіхів!
2009.05.30/ І зорі магнітні. І вітер в затопленім храмі./ Тетяна Дубина
потужно і патріотично, а загалом - ще й дуже повчально...
"А я розбишака…
Я гострий, мов дріт електричний.
Я вибух підземний,
Що тишу із себе струсив." - а це ще навіть краще "крові" і "вогню" ;)
2009.05.30/ "...і чекають пришестя..."/ Свiтлана Залiзняк
Шановний Поете, дякую за пробудження і в моєму єстві струни очікування ПРИШЕСТЯ. Мені теж очі пташок, найчастіше голубів, людські, барви стиглого терносливу. Голубів годують біля Печерської лаври за...(не буду тут про сумне писати). "Реагую на тон" і я. А ще: можливо, пташки чекають ще й на ...Потоп. І потому горлиця принесе гілку маслини - вість, що є твердь земна знову? "Ці пташки на деревах..."  :)  Нині їх безлік, і самодостатньо співааають...Ті, що співають в терні... Ті, що співають вперше... Ті, що співають востаннє... А в моїй  Полтаві солов"ї пробудилися, кілька років їх не було чути. Мабуть, чекати варто розвою в країні? Дякую за насолоду. Веснійте!

« ... 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2020 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании