Ника Новикова

Книга гостей автора

Поля с отметкой * обязательные для заполнения. Введение кода подтверджения является элементом защиты от спама, который рассылается електронными роботами в книги для гостей

Код подтверджения:
Введите код подтверджения: *
Имя: *
Город:
E-mail:
WEB:
Тема: *
Сообщение: *

	2008.08.04/ Привіт, Нікусь/ Максим Непорада
	Власне, заходив сказати привіт. Привіт. Чекаю на нові твори. Макс ахха, привіт-привіт, Максе :)
	2008.07.31/ Привіт/ Сергій Руденко
	Заходив у гості... Застав тільки вірші... З ними і сумно, і весело... Але з господинею віршів було б веселіше... Ну, звісно, в кращому з двох розумінь... привіт, Сергію! а я, власне, тут. тільки на хвильку відходила на кухню, за полумиском слив. ось, повернулась. нині стало веселіше? :) коли так - вже і не йтиму, посидимо, потеревенимо :)
	2008.05.30/ Вітання/ Андрей Мединский (Киев)
	Привіт, Ніко))) І тут зустрілися))) Вітаю! ой, і як же добре, що зустрілися, любий друже! читаймося, Андрійку. рада здибанці.
	2008.05.17/ :)))))/ зновуТатчин
	ПротираєОчі - НікаНовіковаПрозаїк? ЯкийТакийПрозаїк? ЧиМаєтьсяНаУвазіПрозаЖиття:))) але ж так і є :))) самоідентифікація:)
	2008.05.17/ не я/ Татчин
	класнюча штука, вразлива. навіть щемна. вартує багатьох слів... я розумію кінцеву крапку, але... (мнеться), може поправити на тире: ну, щоб одноритмічно. та я не наполягаю... (довго думає над цим словом, але лишає). ...з кожним перечитуванням - враження інтенсивніші. як мантра, глибинний сенс якої зовсім не пов"язаний з текстом, але робить у читачеві якусь титанічну глибинну роботу... і що воно з того вийде... може - вже зовсім інший читач: ніби й той, а інший (уважно оглядає себе у дзеркалі:))) перечитує ще раз, зітхає. дяка :) думала над тією крапкою. треба ж таке, маленький знак пунктуації, а примусив поподумати :))) от, переконуюсь, дрібниці – то найважливіше з усього важливого. в кінці кінців додумалась змінити. вирішальна павза перед останнім акордом – річ дуже слушна. (за неї - мій фірмовий жахливий кніксен:) ...цей вірш сам по собі був і є наслідком зміни. моєї. а далі - знов майже медичне з мене-у-вірша, з вірша-у-Читача переливання? (кількахвилинна павза для думання над доречністю знака запитання) дифузія, дифузія... але спочатку – купа різних фільтрацій – крізь цінності, крізь досвід, крізь особисті табу… а вже потім… (думка зависає невисказаною, екраном ідуть недоречні титри, автір уходить в себе, серйозно і надовго задумавшись над онтологічними і аксіологічними питаннями вселенської важности. як наслідок – на обличчі з"являється характерний вираз…:))
	2008.05.08/ Солодка дівчинко/ Тарас
	Ах, ЯК написано!... по справжньому! дякую, Тарасе. Навідуєте Ніку в її маленькій віртуальній келії - гарно. матиме привід гардини почепити, чи хоч павутину з кутків позбирати... :) щиро, Ніка.
	2008.05.06/ Вставайте, мамо…/ Тарас
	Доброго дня, Ніка! Радий Вас привітати на Вашій сторінці, яка подарувала незабутні враження Цей вірш особливо сильний (на моє сприйняття), тому пишу звідси - СПАСИБІ Приємно з Вами познайомитися Тарас дякую Вам, Тарасе. знаковий вірш, все більше переконуюсь. безмежно радію, з приводу незабутніх вражень :) щиро, Ніка.
	2008.04.28/ Нікусин рай/ Олена Пашук
	Ніко, привіт. Спробувала і собі трішки пожити в твоєму раю. Цікаво, спокійно, і жодного тобі змія. От тільки виникли деякі питання до третьої з кінця строфи. Не те щоб питання, але, як на мене, вона є дещо слабшою, як змістовно, так і на формальному рівні. А може це квадратний метр пекла в Нікусиному раю??? привіт, Оленко. еех, доведеться трохи уточнити. це насправді не зовсім "нікусин" рай, та і не "рай" у його ідеалістично-щасливому розумінні. насправді рай - "маріїн"(не біблійної Марії), але пояснити хто це така, і що вона робить у моєму вірші буде ще важче, тому - нікусин, цей персонаж хоч відомий :) та і рай - мається на увазі просто те місце, куди вирушають долиною тіней (щоправда у католиків там ще читилище є...), якщо вирушають не у пекло, звісно :) що ж до строфи - ти права. вірша, певно-таки, варто трохи скоротити, бо навіть я втомлююсь дочитувати його до кінця. а тобі - моя щира дяка за увагу і дочитання:) З любов"ю, Ніка.
	2008.04.25/ стук стук стук (вибране)/ Татчин
	перечитував вашу інтимну лірику, зупинився на Трьох місяцях весни... файна річ, в тому сенсі що знімає з читача верхнє нашарування - саме тверде і заскорузле, і читач робиться тоді тонкостінним, вразливим... чутливішим. тоді він притискає оте чтиво до себе і воно безболісно з ним асимілюється в одну істоту: читач&чтиво... вірш здіймає на поверхню спільне чуттєве і його так багацько - що треба перечитувати: тоді хвиля котиться на хвилю і виникають неперевершені враження, кожен раз інші (під настрій). ну, звичайно ж, з деякими чоловічими поправками). все ж пережите лишається з нами - нікуди не дівається - так от я до нього повернувся лицем і вгледівся... за що авторині і вдячний. Три місяці писались як "дивний час", то такими вони і є, дивними :). Авториня у свій час загубила у творі частинку себе, а Читач натомість нині віднайшов у ньому щось для себе… саме така приємність і мала окрасити мій суботній ранок :) Певно в ідеалі (та в принципі і в реалі теж) асиміляція читач-твір (і десь там між ними малеееесенький автор) завжди створює тонку павутинку непередаваного і неповторного сприйняття. До того ж, і для автора, і для читача це сприйняття має, може бути, або є  різним… а це вже може претендувати на цілий спектр сприйняттів :))) Дякую, З любов"ю, Ніка.
	2008.04.16/ Слово і напрям руху./ С.М.
	Доброго дня, Ніко. Так, звичайно, поет в силу своєї роботи має право довільно "змінювати" значення тих чи інших слів, надаючи їм інших смислів і значення, створюючи тим самим нові світи, в які занурюється читач. Але... задумайтесь...куди занурюється читач, коли поет творить не гармонічний, наповнений своїми нерівновагими (м'яко кажучи) світ? Як багато хвороб і зруйнованих доль породжує іноді така "поезія"? І як потім важко живеться таким поетам, а вони не знають чому. Мова йде не про невігластво, бо то питання інтелектуального і професійного зросту. Мова йде про відповідальність перед світом...який ми створюємо самі і в який запрошуємо наших близьких і друзів. Адже найкращі зразки поезії завжди наповнені світлом і любов'ю. І тільки цим продовжується життя на Землі, а життя поета в літературі. Спробуйте почитати вже відомі Вам твори під таким кутом зору. Впевнений, відкриєте для себе багато цікавого... в тому числі і в своїй душі. З повагою, С.М. Бажаю Любові і Радості в душі повсякчас. Довго думала, Сергію. Краще зрозуміла Вашу думку, послухавши Ваші пісні. Так, першочергове завдання митця (коли вже так себе позиціонуєш) нести своїм доробком конструктив, покращувати, розвивати, підтягувати читача до рівня поезії (і ні в якому разі не навпаки, йти на догоду шановній публіці - марна справа, якою прерогативно займається лише маскультпоезія:)) Проте (це не заперечення, то для кращої милозвучності моєї писанини) авторський світ саме тим і авторський, що ладен передати митця в усіх його переживаннях і думках через твори - читачеві. Та ніхто з нас не втілює суцільний позитив, на жаль. Вихід - сприймати поета, як людину, а вірші - як дещо есенційований, гіперболізований варіант чистих емоцій. Бо, особисто я, окрім альтруїстичних цілей – нести людям світло і добро, маю у своїй поетиці і дуже егоїстичні (тут доречно було б почервоніти, що я зараз і роблю) цілі вираження себе, вивільнення з себе сублімованого. І розумію, що цього робити не варто б, але роблю, повністю виправдовуючи своє високе звання людини. "Я же все-таки человек, и ничто животное мне не чуждо" :) З повагою і щирою вдячністю, Ніка.