укр       рус
Авторiв: 413, творiв: 41866, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2021.04.04
Роздрукувати твір

Сергій Негода

Згуба

Я той, хто не зміг вчора
знайти в степу гой-трави.
Я ще шукав в полі
колір чепурної душі.
Яка вона насправді є.
Так і не вдалося знайти.
За те бачив, як зривається
спрага стрижів над дахами хат.
Десь там мій дім?
Невже,  новий орел літає
над банями  Лаври?
Юнь небес, ось я, сокіл
Так, у скелі я прожив
 весь свій бентежний вік.
Серед перлин печер мій  скит.
Там сію хліб із живиці, із жаги,
там своя сіль від сліз верби.
Я живу через міст, через схил.
Орел окинув зором обрій.
Чую клич молодих журавлів.
Там сміх дітей на запах вишні,
що цвіте десь в уяві над гаєм.
Ось обвали круч Дніпра і ровів,
попід річку глибокі  печери.
А там добрі дуби на горбах не цвітуть.
Он там мій рідний край-сад,
і тут, і там - щедрі барви в очах.
Там є мед лип і гіркий полин,
там є тік терпких злаків.
Це ж бо первоцвіт  сяє.
А там далі, на північ стани і лани.
Дороги-вертуни біди-пандемії.
Сумний  дим в лісі обгорілих ялин.
А там на південь отави Божої ріки,
десь там нещастя моїх крил.
У злеті бачу, як дика брожа
цвіте смертю в степу.
Обрій райдуг не грає на сонці.
А мій край-сад вже не знає
кагали горобців,
що рвуть собі під мій щем
буйні квітки слив.
Ошалілий світ мій.
А цей рай-сад вже не знає
ватаги шпаків,
що клюють під мій сум
стиглі потріскані вишні.
От і нині тхне рай пеклом.
Де я у нім? Одні амбразури.
Це тут - мій хліб всотав ковил.
А це обабіч світанку - зріз шовковиць.
В отой час бачу в очах згар і покруч,
і по здвигу шляхів суєтну  тугу осокорів.
А це як на тих яворах обвал нового  яру.
А на хвилях Бугу  в блакиті
розгледів траурний вальс лелек.
Ні. Не вірю.  Мій молодий дуб
упав уві млі. У криниці - був яд.
Смак весни не чую. У запалі запах
квіток не чую на горбах шум пчіл.
Смак весни - це дар від бентежних дощів.
І це найдошкульніші чари цієї весни.
Цей мор не для віч.
І даю гін на крик лелек

2021
© Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2021 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні